Візьмемо, наприклад, картоплю. Це сьогодні ми сприймаємо її  як щоденну їжу та купуємо на кожному розі, а чотириста років тому цей овоч був причиною буремних подій. У XVII столітті в Європі траплялися так звані картопляні бунти - масові народні виступи проти висадки картоплі, яку селяни довго не сприймали, як городню культуру. Звучить смішно, але виступи були дуже серйозні. Щоб вгамувати бунтівників доводилося навіть використовувати війська. Люди просто шаленіли через картоплю, та готові були вбивати одне одного лише б тільки її не саджати та не їсти.

У Європі овоч стикався з фанатичним неприйняттям. У Франції та Німеччині картоплю називали «чортовими яйцями» через те, що вона зріла у землі. Католицька церква взагалі проявила неабияку фантазію, нарікши картоплю «плодами підземного пекла». Сьогодні подібну дурню можна почути хіба що на концерті групи «Корозія металу», але у середньовіччі було не до жартів. Європа постійно голодувала через нестачу їжі, та як не змушували селян королі та курфюрсти рятуватися картоплею, забобонний страх був більшим, ніж страх голодної смерті. Картопля приживалася довго та криваво.

У Росії її шлях був ще важчим, з місцевою специфікою. На схід Європи картопля потрапила пізніше, а вкорінювалася ще болісніше, ніж у західних князівствах. Проти картоплі в Росії воювали ще якихось 170 років тому. У 1842 році цар Микола І видав наказ про обов’язкову посадку картоплі, після чого селян стали примушувати розводити цей овоч. Поширення картоплі ледве не призвело до справжньої громадянської війни. У повстанні проти неї брали участь близько півмільйона людей в майже усіх центральних губерніях Росії. Як і у Європі, картоплю росіяни пов’язували з сатаною, та називали її “диявольським яблуком».

Читаючи про все це тепер, у ХХІ столітті, вражаєшся середньовічному дикунству. Ну як це так – боятися картоплю? Це ж божевілля. Воювати та вмирати за те, щоб тільки не мати на городі картоплі – взагалі щось за межами здорового глузду. Хто сьогодні буде робити те ж саме? Хіба що хтось хворий на шизофренію.